11.07 2015 / Социум

Прислухався до маминих порад

Прислухався до маминих порадМирослав Буркович

Колишній машиніст В’ячеслав Бобров пропрацював у локомотивному депо Львів-Захід 32 роки. Та й багато його родичів пов’язали своє життя з залізницею. Трудову родинну династію започаткувала його мати, яка була завідувачем бібліотеки на Горьківській залізниці. хотіла, щоб її сини — В’ячеслав і Віталій — стали залізничниками.

Долі не оминути
В’ячеслав і Віталій Боброви народилися після війни у Львові, куди сім’я переїхала жити у 1944 р. Тоді тут серед дітей була дуже популярною мала залізниця, яку В’ячеслав охоче відвідував. З нього брав приклад і Віталій. Він залюбки знайомився з навичками професій стрілочника та помічника машиніста. Після закінчення восьмилітки питання, куди йти вчитися, перед ним не стояло. Він вступив до львівського залізничного технікуму. Та закінчити його стаціонарно не вдалося через проблеми зі здоров’ям у батька. І Віталій, щоб забезпечити лікування, перевівся на заочну форму навчання — й у 17 років пішов на роботу. Влаштувався учнем слюсаря на львівський завод «Автонавантажувач». Через півроку його перевели в інструментальний цех на дільницю прес-форм, де виготовляли замовлення для багатьох львівських підприємств.
Коли наприкінці 70-х років минулого століття спади у роботі підприємства чергувалися з авралами, випускник залізничного технікуму пішов на курси помічників машиністів, після закінчення якого влився у колектив депо. З того часу працював тут по 2011 р. До того, як вирушити у складі локомотивної бригади у свій перший рейс, працював у цеху слюсарем-ремонтником. У ті роки вантажопотік був настільки великим, що відчувався дефіцит машиністів та їхніх помічників. Тому невдовзі його призначили помічником машиніста електровоза. Три роки забезпечував перевезення вантажів на Мостиська, Дрогобич, Лавочне, Сянки...

На найважчій дільниці
Набуваючи у рейсах практичного досвіду роботи, молодий помічник машиніста взявся поглиб-лювати свої теоретичні знання у Дніпропетровському інституті інженерів залізничного транспорту на заочній формі навчання. Незабаром третьокурсника призначили помічником машиніста на потяг Москва—Братислава. Тепер треба було філігранно вести потяг зі Львова до Чопа через карпатські перевали. Разом з машиністами-асами Ярославом Складановським, Богданом Приходьком і Богданом Заводецьким йому це добре вдавалося. Віталій Бобров з приємністю згадує сім років спільної праці з машиністом Ярославом Складановським, який дуже бережно ставився до локомотива.
У цей час стався випадок, який залишив у нього теплі спогади про тодішнього першого заступника начальника залізниці Георгія Кірпу. Після складної ситуації, яка сталася з ними в дорозі, Кірпі доповіли, що дії локомотивної бригади були, мовляв, некомпетентними і неграмотними. Георгій Миколайович відповів, що був на роботі до першої години ночі й бачив розшифровану стрічку руху поїзда. Локомотивна бригада діяла правильно. Є запитання до начальника станції та до інших причетних до випадку осіб. Усіх їх запросив до себе, аби розібратися, а доповідача покарав за неточну інформацію.
Із часом Валерій Бобров став машиністом. Його направили водити вантажні потяги у тому ж напрямку, що й пасажирські, який вважається одним з найважчих на залізниці. За деякий час досвідченого фахівця-машиніста керівництво залізниці призначило у локомотивну службу начальником відділу ремонту. На цій посаді він забезпечував обточення колісних пар. Тоді через карпатські дільниці прямувало багато вантажів. Колісні пари локомотивів, що забезпечували їх перевезення, швидше зношувалися. На них відбувався підріз гребенів. Була велика потреба у їх обточуванні, а верстатів не вистачало. Новий начальник домовився про проведення його на Львівському локомотиворемонтному заводі на вигідних для залізниці умовах. Таким чином проблему було частково вирішено.

Естетичні штрихи
На початку нового століття у локомотивному депо Львів-Захід відбувалася реконструкція. Для нанесення оформлювальних штрихів тодішній начальник депо Петро Ручка запросив Віталія Боброва, про художні здібності якого знав з намальованих ним і подарованих депо картин на залізничну тематику. Він забезпечив усі навчальні кабінети власноруч накресленими схемами електро- і тепловозів, а зменшені їх копії підготував для кабін локомотивів. Виготовив для ремонтних підрозділів та ПТО Клепарів технологічні карти, а для реконструйованого медичного комплексу — наочну інформацію і таблички. На збудовану в депо сучасну мотрису наніс логотип Львівської залізниці, а на вікна електроапаратного цеху — вітражний малюнок. Хоча Віталій Бобров уже чотири роки на пенсії, справа його рук продовжує милувати око працівникам депо.

 
Для добавления комментариев Вы должны быть зарегистрированы.
регистрация | авторизация
 Апрель 2017 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
вс
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
Як Ви адаптуєтеся до спекотних днів?
Не вилажу з водойми (1)
+35 це хіба спека? (1)
П’ю багато зеленого чаю (0)

ZDSim.kiev.ua - Клуб железнодорожников ZDSim.kiev.ua - Клуб железнодорожников Залізничне перехрестя Погода в Києві
 
Все права защищены c 1992-2010 Редакция газеты "Магистраль"
При полной перепечатке материала ссылка на статью обязательна.
При частичной перепечатке материалов сайта ссылка на www.magistral-uz.com.ua обязательна.
Контакты: Тел. / факс: 465-01-90, E-mail: magistral@uz.gov.ua