18.07 2015 / Социум

Надійний тил

Надійний тилДмитро Пелих

Ось уже майже два роки Володимир Гладиш поєднує дві роботи: залізничну та волонтерську. Ще під час Майдану він, як і багато українців, не міг стояти осторонь подій, що відбувались у країні. Тож кожної зміни Володимир — інженер Інформаційно-обчислювального центру Львівської залізниці — видає переносні касові апарати провідникам приміських потягів 
(і приймає від них), а завершивши роботу, присвячує вільний час допомозі воїнам АТО та їхнім родинам.
Тринадцять літ Володимир Гладиш працює у відділенні обслуговування пасажирів інформаційно-обчислювального центру залізниці. Він — залізничник у третьому поколінні. На сталевій магістралі трудиться його батько, працювала мати. Залізничником був і дід — Володимир Станько. Саме його приклад надихнув онука на те, аби продовжити трудову династію, тим паче що, будучи простим машиністом екскаватора, він отримав знак «Почесний залізничник».
Хоча у дитинстві Володя й не мріяв працювати, як-то кажуть, на колії. Хлопець готувався опанувати будівничу професію і навіть перші власні кошти заробив на будові.
— Коли був малий, то хотів стати, як і батько, мулярем, — мовить Володимир. — Пам’ятаю, як ми будували гараж для сусіда. Для цього тато й кельму невелику зробив для мене, аби я опановував ази майбутнього фаху.
Проте вже у старших класах хлопець зацікавився інформаційними технологіями, а відтак освіту здобував на факультеті автоматики та управління Львівського технікуму залізничного транспорту (зараз — коледж транспортної інфраструктури). По закінченню навчання молодого спеціаліста одразу взяли на роботу. На ній він працює й досі.
Цікаво, що прадіди Володимира Гладиша були видатними ремісниками. Один із них — Йосип Станько — став основоположником яворівської різьби рослинного характеру — своєрідної маленької «гілочки великого дерева». Саме цю різьбу він найчастіше практикував у яворівській дерев’яній іграшці, яка нещодавно знову набула популярності не лише в Україні, а й у кількох європейських державах. А ще він грав на кларнеті: навіть службу проходив у військовому оркестрі.
Потяг до різьблення по дереву не передався правнукові, проте у Володимира виявився зовсім інший талант: він дуже добре контактує з людьми. Саме ці здібності й допомогли йому стати одним із найактивніших волонтерів Львова.
Володимир Гладиш разом із однодумцями з волонтерської громадської організації «Допомога армії України» щодня організовує допомогу бійцям військових підрозділів, які боронять цілісність нашої держави на східних її кордонах. Водночас не полишають волонтери і тих наших захисників, котрі по бойових діях опинилися на лікарняному ліжку.
Волонтером Володимир став ще наприкінці 2013 р., коли кілька сотень тисяч людей вийшли на Майдан. Тоді залізничник разом з друзями передавав до столиці медичні препарати. Пізніше чергував у львівських лікарнях, куди привозили перших поранених патріотів, адже його громадська організація допомагала лікарям із медикаментами, а потім шукала контакти і кошти для реабілітації поранених майданівців за кордоном.
— А далі розпочалася так звана АТО, — каже Володимир. — І нашим бійцям потрібно було практично все: їжа, вода, взуття та одяг, бронежилети та каски, ліки, кровоспинні джгути, приціли та прилади нічного бачення... Перелік був надзвичайно великий. Але люди зуміли мобілізуватися — і приносили речі або жертвували чималі кошти. Тоді ми щодня відправляли мікроавтобуси з усім необхідним на Яворівський полігон, де й нині проводиться вишкіл мобілізованих, а також безпосередньо у зону проведення антитерористичної операції.
Коли ж не було змоги оперативно доставляти на передову потрібні речі автомобільним транспортом, Володимир Гладиш звернувся по допомогу до керівництва Львівської залізниці. Адміністрація позитивно поставилася до потреб волонтерів і безкоштовно стала надавати багажні вагони. На Схід країни було доправлено майже десяток вагонів із речами, які рятували життя або хоч якось полегшували побут наших героїв.
Окрім відправлення продуктів харчування, індивідуальних засобів захисту, медикаментів, прицілів та приладів нічного бачення, Володимир з колегами-волонтерами допомагає коштами для лікування та реабілітації поранених. І в цій царині вони досягають успіху. Так, спільно з київськими колегами-волонтерами та журналістами їм вдалося врятувати життя Олександра Петраківського — 26-річного капітана Хмельницького 8-го окремого полку спеціального призначення. Він — командир розвідгрупи, захищаючи Луганський аеропорт, віддав свого шолома пораненому бійцеві, через що сам був поранений у голову. Та навіть тоді Олександр, стікаючи кров’ю, й далі проводив евакуацію свого сержанта. Під час операції у госпіталі Петраківський упав у кому. Вивести з цього стану героя погодилася одна з ізраїльських клінік, але потрібно було негайно знайти 1 млн грн. Протягом тижня ці кошти зібрали. Зараз Олександр Петраківський прийшов до тями і проходить курс реабілітації.
Нині ж Володимир Гладиш з колегами-волонтерами забезпечує бійців персональними медичними аптечками НАТОвського зразка. Адже однією з їх переваг є те, що замість звичних для нас кровоспинних джгутів вони мають турнікети САТ, які бійцям у разі потреби значно простіше самотужки накласти на поранену руку чи ногу. А ще залізничник-волонтер не полишає надії зреалізувати власну ідею щодо створення так званого медичного потяга. Для нього вже навіть рухомий склад виділено 
та є люди, котрі готові оплатити переобладнання трьох вагонів (на це потрібно майже 25 млн грн). Але справа загальмувала, оскільки, за словами Володимира, Міністерство оборони наразі не бачить шляхів взяття такого медпотяга на свій баланс. Тому, аби проект усе ж таки втілити в життя, до його реалізації долучилися юристи.

_________________________________________________________________________________________
Володимир Гладиш — залізничник у третьому поколінні. На сталевій магістралі трудиться його батько, працювала мати. Залізничником був і дід — Володимир Станько. Саме його приклад надихнув онука на те, аби продовжити трудову династію, тим паче що, будучи простим машиністом екскаватора, він отримав знак «Почесний залізничник».

_______________________________________________________________________________________________________________________

P. S.
За свою працю Воло-димир Гладиш отримав уже дві подяки. Першу — від командира 1-го об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту Мінінфраструктури України, а другу — від командувача Сухо-путніми військами Збройних сил України.

 
Для добавления комментариев Вы должны быть зарегистрированы.
регистрация | авторизация
 Июнь 2017 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
вс
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 
 
Як Ви адаптуєтеся до спекотних днів?
Не вилажу з водойми (1)
+35 це хіба спека? (1)
П’ю багато зеленого чаю (0)

ZDSim.kiev.ua - Клуб железнодорожников ZDSim.kiev.ua - Клуб железнодорожников Залізничне перехрестя Погода в Києві
 
Все права защищены c 1992-2010 Редакция газеты "Магистраль"
При полной перепечатке материала ссылка на статью обязательна.
При частичной перепечатке материалов сайта ссылка на www.magistral-uz.com.ua обязательна.
Контакты: Тел. / факс: 465-01-90, E-mail: magistral@uz.gov.ua